терти

тру, треш; мин. ч. тер, те́рла, те́рло; наказ. сп. три, тріть; недок., перех.

1) Натискуючи чимось, водити туди й сюди по якійсь поверхні. || Такими ж рухами очищати що-небудь від бруду, різних нашарувань і т. ін. || Розтирати тіло людини або яку-небудь його частину. || Піддавати механічній дії; м'яти.

2) Подрібнювати що-небудь на тертці.

3) Очищати волокно на терниці від костриці.

4) також без додатка. Спричиняти біль, пошкодження шкіри внаслідок частого дотику (про тісний або грубий одяг, взуття тощо).

5) розм., рідко. Викликати хворобливі відчуття, дошкуляти.